Англійська
Результати звіту цього року показують, що Швейцарія звверху рейтингу в Глобальному Звіті про Конкурентоспроможність четвертий рік підряд. Сінгапур залишається на другій позиції і, з Фінляндією на третій позиції, яку наздоганяє Швеція (4-а). Ці Північні і Західноєвропейські країни домінують в першій десятці з Нідерландами, Німеччиною і Сполученим Королівство займаючи, відповідно, місця 5-е, 6-е і 8-е. США (7-і), (9-й) Гонконг і Японія (10-а) завершують 10 кращих. Звіт підкреслює, що конкурентоспроможність, що зберігається, ділиться як по, так і в регіонах, оскільки недалекоглядність і політична безвихідь продовжують стримувати економічні показники багатьох країн і регіонів. Очікувані, збільшення продуктивності і інвестиції приватного сектора будуть ключовими для поліпшення світової економіки під час посиленої невизначеності глобальних економічних перспектив. Прочитайте повний звіт, прес-реліз і дістанете доступ до повного рейтингу. Нижче дан огляд основних показників України, та їх поривняння з економіками Польщі, Аргентини та Канади.
Після тривалої економічної кризи Україна повертається до 73-ього місця індексу глобальної конкурентоспроможності в цьому (2012) році. Конкурентоспроможність країни стала вища завдяки здоровішого макроекономічного довкілля, ніж в попередніх роках. Бюджетний дефіцит був скорочений до 2.7 відсотків ВВП в 2011, у відношенні боргу у % ВВП дещо впало, а інфляція була зменшена, хоча вона все ще залишається досить високою - майже 8 відсотків. В цілому, Україна підтримує свою конкурентоспроможність, яка заснована на її великому (38-ому) розміру ринку і грунтовної освітньої системи, яка забезпечує, легкий доступ до усіх рівнів освіти (займає 47-е місце у вищій освіті і навчанні і 54-е в початковій освіті). Добрі результати в освіті забезпечують основу для подальшого розвитку інноваційних можливостей країни (71-е). Щоб мати серйознішу основу для економічного зростання Україна повинна звернутися до рішення головних проблем. Можливо, найголовнішою проблемою країни є необхідність перебудови своєї інституціональної структури, яка не є опорою для розвитку, оскільки вона страждає від бюрократизму, недостатньої прозорості і фаворитизму. Україна могла б стати ефективнішою в майбутньому у разі встановлення більшої конкурентності на ринках товарів і послуг (117-е) і продовження реформи фінансового і банківського сектора (114-е).
Перелік проблемм, що не дозволяють ефективно розвиватися відповідно до рівня освіти населення :
Розвиток інституцій - 132 місце з 144 країн, тут практично усі складові показники для державного сектора (Права власності, Нецільове використання бюджетних коштів, Довіра громадскості до політиків, Хабарі та неформальні платежі, Незалежність судової системи, Фаворитизм у рішеннях чиновників, Тягар адмінистративного регулювання, Ефективність правової системи у врегулюванні суперечок, Прозорість політики держорганів, Надійність роботи правоохоронних органів та інші) і для приватного сектора (Корпоративна етика, Рівень стандартів аудиту та звітності, Ефективність корпоративного керівництва, Захист інтересів міноритарних акціонерів, Надійність захисту інвесторів) близькі до вказаного середнього.
У розвитку інфраструктури (65 -е місце) найгірший показник : стан доріг - 137 місце.
У розвитку системи охорони здоров'я і початкової освіти (62-е місце) найгірші показники: Розповсюдження ВІЛ 109 місце, Тривалість життя 94 -е місце, Захворювання туберкульозом 92 місце, Охоплення початковою освітою - 90 місце .
У розвитку вищої освіти і професійного навчання (47 -е місце) найгірші показники: Якість шкіл бізнесу 117 -е місце, Підвищення кваліфікації персоналу 106 - е місце, Доступність дослідницьких послуг і навчання 98 - е місце.
У розвитку ефективності ринку товарів (117 -е місце), основним складовим якого є конкурентність (Інтенсивність конкуренції на внутрішньму ринку, ступінь монополізації ринку, ефективність антимонопольної політики, вплив оподаткування, кількість процедур та година необхідний для відкриття бізнесу, торговельні бар' єри, митні тарифи та ін.) з показником 134 -е місце.
У розвитку ефективності ринку праці, що має в цілому непоганий показник 62, - е місце, викликає заклопотаність 131 місце по витоку мізків, і таке ж місце для показника - Ставка на профессійне управління, а так само 111 місце за показником - Співпраця у відносинах працівник -працедавець.
У розвитку фінансового ринку (114-е місце) особливе занепокоєння викликає 142 місце в показнику Надійність банків, Доступність фінансових послуг - 113 -е місце, Отримання фінансування на внутрішньому фондовому - 129, Доступність венчурного капіталу -
106, Регулювання фондового ринку - 124.
Розвиток Технологічного рівня (81 - е місце) включає Технологічну адаптуємость 93 місце, а також прямі іноземні інвестиції та передача технологій - 109 місце.
Рівень розвитку бізнес-процесів (91-е місце) отримав місце нижче за середнє за рахунок низьких показників: Рівень розвитку бізнесс - кластерів - 127, Природа конкурентної переваги - 109, Готовність делегувати повноваження - 118.
Розвиток Інновації - 71 місце могло буть краще, якби були кращі показники: Витрати комапній на НДДКР - 104 - е місце та Держзакупівля високотехнологічної продукції - 97 е місце.
Довідка.
Всесвітній економічний форум визначає національну конкурентоспроможність як здатність країни та її інститутів забезпечувати стабільні темпи економічного зростання, які були б стійкі в середньостроковій перспективі. Автори дослідження підкреслюють, що країни з високими показниками національної конкурентоспроможності, як правило, забезпечують вищий рівень добробуту своїх громадян. Передбачається, що Індекс повинен використовуватися державами, що прагнуть до ліквідації перешкод на шляху економічного розвитку і конкурентоспроможності, в якості інструменту для аналізу проблемних моментів в їх економічній політиці і розробки стратегій з досягнення стійкого економічного прогресу. Представники Всесвітнього економічного форуму вказують, що конкурентоспроможність національних економік визначається численними і дуже різноплановими чинниками. Так, на стан економіки негативний вплив чинять неефективне управління державними фінансами і висока інфляція, а позитивний ефект можуть зробити захист прав інтелектуальної власності, розвинена судова система та інші заходи. Разом з інституціональними чинниками вирішальне значення можуть мати освіта і підвищення кваліфікації робочої сили, постійний доступ до нових знань і технологій. Чинники, що визначають конкурентоспроможність економіки, по-різному впливають на економічні системи країн світу залежно від стартових умов і поточного рівня розвитку. Очевидно, що і самі чинники змінюються з часом. Вибір саме цих змінних обумовлений теоретичними і емпіричними дослідженнями, причому жоден чинник не в змозі один забезпечити конкурентоспроможність економіки. Так, ефект від збільшення витрат на освіту може бути понижений унаслідок неефективності ринку робочої сили, інших недоліків інституціональної структури і, як наслідок, відсутності у випускників учбових закладів можливості бути відповідним чином працевлаштованими. Спроби поліпшити макроекономічне середовище, наприклад, оптимізувати контроль над державними фінансами, будуть вдалими тільки при належній прозорості системи управління фінансами, відсутності корупції і масштабних порушень. Підприємці впроваджуватимуть нові технології тільки у тому випадку, якщо потенційний прибуток перевищить необхідні інвестиції. Таким чином, згідно з виводами Всесвітнього економічного форуму, найбільш конкурентоздатними є економіки тих країн, які в змозі проводити усеосяжну політику, враховувати увесь спектр чинників і взаємозв'язку між ними. GCI складений з 12 доданків конкурентоспроможності, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Цими доданками є: "Якість інститутів", "Інфраструктура", "Макроекономічна стабільність", "Здоров'я і початкова освіта", "Вища освіта і професійна підготовка", "Ефективність ринку товарів і послуг", "Ефективність ринку праці", "Розвиненість фінансового ринку", "Технологічний рівень", "Розмір внутрішнього ринку", "Рівень розвитку бізнес процесів" і "Інноваційний потенціал".
Для візуалізації показників країни по відношенню до інших країн, а особливо до країн з аналогічним по кількості населення і близькості цивілізаційного розвитку, зазвичай використовуються пелюсткові діаграми по індексу розвитку, а не по місцю, яке зайняла країна. Оскільки діаграми по місцю, окрім рівня розвитку країни у встановлених одиницях, вже характеризує рівень конкуренції між країнами і візуально дещо збільшують акценти при порівнянні.
Ми приведемо обидві діаграми: по індексу розвитку діаграма у країнах з гіршим розвитком мають сплющення з полюсів, а по займаному місцю гірше там, де тіло більше і з'являються явні відростки від нього. Остання діаграма наочніша показує проблеми країни.
Для порівняння узяті наступні країни: Україна - країна (73 місце), що вивчається, Польща - 41 місце, Аргентина - 94 місце, Канада - 14 місце.
Країни мають однаковий порядок кількості населення. Але знаходяться на різних стадіях розвитку.
Польща найближчий сусід України, що має тривалу історію взаємин, вийшла з соціалістичного табору країн, з 2004 року член Європейського Союзу, досить успішна пройшла кризу 2008 року.
Аргентина, країна, про яку досить багато говорилося про близькість з економікою України та їх ресурсів, включаючи родючі землі.
Польща та Аргентина знаходяться на перходній стадії розвитку від економіки заснованої на ефективності до інноваційно-орієнтованої економіки.
Канада – Конституційна монархія (англійська королева) з парламентарною системою, Технологічно просунуте і промислово розвинена держава, Канада має багатогалузеву економіку, що базується на багатих природних ресурсах і торгівлі (зокрема США, з якими Канада комплексно співробітничає з часів існування колоній і заснування Конфедерації). Канада також успішно пережила кризу і знаходиться на стадії інноваційно-орієнтованої економіки.
Україна знаходиться на стадії розвитку економіки заснованої на ефективності.
Хоча займане місце Аргентиною і показники, що з року в рік погіршуються, говорять про повільне сповзання країни до серйозної внутрішньої кризи.
Основним показником віднесення економік до певної стадії розвитку є GDP (PPP) per capita - ВВП на душу населення (ВВП з розрахунку на душу населення і на одного зайнятого у виробництві). Проте, перехід від ресурсо-ориентированной економіки до економіки заснованої на ефективності за середніми показниками в цій групі може бути ще не завершений за окремими показниками. І хоча, результуючий індекс і місце країни залежить від стадії розвитку економік, кожен з 113 показників, об'єднаних у 12 груп не нормований залежно від стадії розвитку економіки.
Порівняння основних показників цих країн може представляти інтерес з точки зору «країни –мети» (Канада), «країни-приклад» сучасного розвитку (Польща) і «країни-антиприклад (Аргентина)..
Діаграма 1. Розподіл згідно рівня індексу (1 - гірший, 7 - найкращий)
Діаграма 2. Згідно займаних місць ( 1-й - кращий розвиток, 144-й, - гірший)
Стандартний аналіз диаграм йде в порівнянні з середньою по групі країн на певній стадії розвитку.
Наприклад для України він виглядає так:
Ця діаграма також як і попередні, говорить про необхідність рішення значних проблем в області інституцій, розвитку фінансового ринку і необхідності збільшення ефективності товарного ринку. Це ж має місце на діаграмі 2 при порівнянні з даними Польщі, а також показані проблеми, що необхідно буде вирішувати після рішення основних проблем : покращеня бізнес-процесів та розвиток технологічного рівня.
Цікаво подивитися як, невирішені проблеми на попередніх стадіях розвитку, відобразилися на інноваційно-орієнтованій економіці Іспанії.
Серйозні недоліки в інституціональному розвитку, розвитку фінансового ринку, ефективності товарного ринку, ринку праці, привели до відставання в розвитку інновацій, а в наслідку цього і до погіршення макроекономічних показників.
Повний перелік показників по країнам:
Україна Ukraine.pdf
Россійська Федерація RussianFederation.pdf
Польща Poland.pdf
Канада Canada.pdf
Іспанія Spain.pdf
